Давно збираюсь розказати про унікальну художню студію, з якої ми виросли.
З початку 1980х років в Печерському районі міста Києва відкрилась експериментальна художня студія для дітей під символічною назвою "Світло".
Керівником її, навіть я б сказала, душею, була молодий педагог Недайборщ Світлана, вона мала рідкісний талант викладання. Її творчий погляд базувався на древній східній філософіі, з якої вона черпала натхнення для виховання маленьких художників. У дітей розвивали творчі здібності, паралельно закладаючи базові моральні принципи: не заздрити, радіти чужим успіхам, бути цілеспрямованими, терплячими до себе і до інших, любити природу, проявляти любов і шукати глибину, позитив в усіх явищах життя.
Відчуття кольору, гармонійності в композиції, сміливість в подачі сюжету - це закладалось в дитячу підсвідомість без інтелектуальної художньої теорії, як результат нашої власної практики. Ми малювали, а згодом малювали краще, весь час тягнувшись один за одним, намагаючись перевершити самих себе, зробити якомога цікавішу і складнішу картину, кращу, ніж попередня, або на рівні старших учнів..
Пам'ятаєте ілюстратора Володимира Єрко? Наші дитячі картини-колажі, ілюстрації до казок, були такі ж складні, як і його, тільки не було в нас професійно намальованих людських обличч та рук.
На жаль, студія закрилась після 25 років безперервної роботи, але до того, як вже дорослі учні оцифрували всі напрацьовані картини. Або хоча б найкращу частину. Маємо лише невеликий відсоток від тої краси, на жаль, основна частина робіт втрачена назавжди. 

Але група вихованців студії "Світло" підтримує дружній зв'язок між собою. Можливо, ви зустрічали у інтернет-мережі художницю Оксану Пушенко, талановиту акварелистку Ольгу Стерник, дизайнера одягу Наталію Іларіонову, керівника студії "ХепіАрт" Олену Смірнову, керівника студії "Арталі" Наталію Клименко, художницю-ілюстратора Євгенію Петренко (якщо зацікавлені, скористуйтесь пошуком google або facebook). Цих талановитих митців об'єднує спільне минуле, високий професійний рівень, відданість мистецтву, висока відповідальність перед замовниками та власними учнями. І на сьогоднішній день ми не перестаємо дивуватись, яку сильну творчу базу ми отримали у дитинстві. Абсолютно права була наш студійний керівник: "у дитинстві ми закручуємо власну пружину творчості, чим жорсткіше, наполегливіше це робити, тим довше буде з нами відлуння у дорослому житті"(с).